понеділок, 15 січня 2018 р.

                                Апостол правди і світла


















14 січня 1882 року народився українець, що поєднав у собі науковця, патріота і духовного лідера. Іван Огієнко перекладав Біблію українською, складав словники, керував міністерством освіти УНР, а потім Українською автокефальною православною церквою.
Іван Огієнко один з перших науковців, хто аргументував вживання прийменника "в", а не "на" Україні.
Міністр Іван Огієнко найперше звільнив чиновників, що противилися українізації навчального процесу.
Урядовець організував акт злуки Західноукраїнської Народної Республіки та Української Народної Республіки та запропонував вважати 22 січня державним святом.
Він постригся в ченці, взяв церковне ім'я Іларіон. Емігрував в Канаду.
Там Митрополит Іларіон закінчив чи не найголовнішу справу свого життя - переклад Біблії. 42 роки - вирахував  історик Микола Тимошик - пройшло від перекладів перших богослужбових книг до отримання сигнального примірника повної Біблії у Вінніпезі.
Низький уклін таким талановитим  і працелюбним людям! 
 І маємо чим гордитися - нашими учнями, які  здобули II місце за кращу дослідницьку роботу в районному етапі обласного конкурсу "Славетні імена  України-2017.Іван Огієнко"(робота учня 11 класу Лаха Віталія)
 «

неділю, 24 грудня 2017 р.


Він пережив 83 допити,але непохитно вірив у відновлення незалежності України і не припиняв за неї боротися. 
Сьогодні державному, громадському, політичному діячу, журналісту В’ячеславу Чорноволу виповнилося б 80 років. Наша школа гордиться тим, що шануємо і пам'ятаємо цю велику людину. А вихованці Юнацької Січі куреня імені Петра  Сагайдачного (Волицька школа)  були почесною вартою біля труни В'ячеслава Чорновола у 1999 році.





четвер, 21 грудня 2017 р.


Цей день в історії України:
1861, 21 грудня – на Херсонщині народився Євген Чикаленко, меценат, видавець, публіцист, землевласник, член Старої Громади, ініціатор заснування Товариства Українських Поступовців. 
 1918-го відійшов від політики та спостерігав за розгортанням подій в Україні, але не брав у них бепосередньої участі. Олександр Шульгин називав Чикаленка „людиною до 1917 року”, ветераном українського відродження, цілком сформованою і не готовою до реалій, породжених революцією. Та тим, що Чикаленко оцінивши неготовність українців до складного державотворчого процесу, вирішив відійти від цих процесів.
Оточення Євгена Чикаленка формується під час навчання в Єлисаветградському реальному училищі. Тут він здружився з Панасом Тобілевичем – у майбутньому відомим актором Панасом Саксаганським. Хлопці сиділи за однією партою. Через свого друга Чикаленко заприятелює з усією творчою родиною Тобілевичів.
Перебування у Київському університеті позначилося знайомством Чикаленка з професором історії Володимиром Антоновичем, композитором Миколою Лисенком, статистиком Олександром Русовим; студентом, а згодом ректором Харківського університету Дмитром Багалієм.
«Я не раз казав, що коли не матимемо своєї преси, школи, – писав Чикаленко у «Спогадах», – або хоча б такого геніального брехуна, як Сенкевич, щоб розбудив у широких колах національну свідомість, то станемо провансальцями». Тому багато зусиль доклав до створення української газети «Громадська думка» (1906) та «Рада» (1906 – 1914). Фінансово підтримував редакції української періодики «Селянин», «Літературно-науковий вісник», «Нова громада». Газета «Рада», якій Чикаленко віддав вісім років життя, була для нього виплеканим дитям. Прибутку від газети не було жодного – лише постійні витрати, які Чикаленко покривав, передаючи в заставу будинок та продаючи землю. Видання газети припинилося на початку Першої Світової війни, відколи почалися переслідування російською владою самого видавця. «Зі смертю газети настала і моя духовна смерть, – писав Чикаленко Володимиру Винниченку. – Як український Дон Кіхот, я помру. Заховаюсь у селі, аби не бачити свідомих українців, не чути про них, одним словом, вернусь у «первобытное состояние» запеклого сільського хазяїна, який окрім чорного пару, нічого не знав і нічим не цікавився». У селі Чикаленко писав роботи на тему сільського господарства, яке він знав досконало. Він одним із перших у себе в господарстві запровадив американську сільськогосподарську техніку.
Він скуповував твори Шевченка для організованої ним селянської бібліотеки. Втративши свою 8-річну доньку, Чикаленко вирішив вшанувати її пам’ять, створивши щось корисне. Частину грошей, які він відкладав для посагу доньці, він відправив у редакцію «Київська старовина» для премії за найкраще написану історію України. Його коштом у Львові звели гуртожиток для студентів Політехніки.

пʼятницю, 11 серпня 2017 р.

середу, 9 серпня 2017 р.

Українець-легенда! Іван Максимович Піддубний
 Шкода, що таких патріотів так жорстоко карали і продовжують це зараз робити, за любов до України!
8 серпня 1949 року на Кубані помер славетний український спортсмен, професійний борець Іван Максимович Піддубний (1871–1949). Селянин з Черкащини 6 разів поспіль ставав чемпіоном світу. За сорок років виступів Піддубний не програв жодного чемпіонату і отримав світове визнання як «чемпіон чемпіонів». Кар’єру борця розпочинав у цирку, а вже потім почав професійно займатися боротьбою. Від його виступів шаленіла публіка в Парижі і Мілані, Франкфурті, Нью-Йорку, Чикаго, Філадельфії, Лос-Анджелесі. Загалом Піддубний виступав у 14 країнах. Спортсмен усе життя намагався триматися подалі від політики. Після більшовицького перевороту він не підтримував ні білих, ні червоних, ні зелених – натомість їздив по містах і тішив публіку своїми непересічними здібностями. Але не втримався під час паспортизації 1932-1933 років, коли в його паспорті написали «Поддубный», а в графі національність «русский». Його це обурило й він почав звертатися в різні радянські інстанції, щоб його прізвище і національність написали правильно. Але йому ввічливо відмовили. Тоді борець сам виправив «о» на «і», а «русский» на «українець». За що й потрапив у 1937 році до катівень НКВС у Ростові-на-Дону за статтею «антирадянська агітація та український націоналізм». В ув’язненні спортсмен піддавався тортурам – рубці на тілі від паяльника у нього залишилися на все життя. «Побував у чортів у пеклі за мову та за паспорт. Але нічого, я ж борець, чемпіон світу, а не тюлька на двох ногах», - сумно жартував Піддубний. Просидів у НКВС декілька тижнів, а потім його випустили. Подейкували, що за нього заступився хтось із високопосадовців. Удруге Піддубного арештували після війни. Цього разу вже за співпрацю з німцями. Піддубний не евакуювався з Єйська (Кубань), в якому жив перед війною. На запитання, чому він не виїхав, відповідав: «Куди тікати? Помирати скоро». Нацисти до світового чемпіона ставилися з повагою, навіть дозволили носити орден Трудового Червоного Прапора; видавали продукти. Працював він у більярдній і часом викидав п’яних німців за комір на вулицю. Останні не ображалися. Відступаючи, пропонували виїхати до Німеччини, але він відмовився. З в’язниці НКВС Піддубного незабаром звільнили. Знову за браком доказів. Доживав віку уславлений спортсмен у тому ж таки Єйську у страшних злиднях. Грошей не вистачало навіть на хліб, тому змушений був продавати свої медалі.

неділю, 16 липня 2017 р.

"Це неможливо!" - Сказала Причина. "Це нерозсудливо!" - Зауважив Досвід. "Це марно!" - Відрізала Гордість. "Спробуй." - Шепнула Мрія.



Ми - СПРОБУВАЛИ! Вітаємо Ващук Вероніку ученицю 11 класу за зайняте III місце в молодіжному конкурсі науково-дослідних робіт ім. Мілени Рудницької.

середу, 14 червня 2017 р.


14 червня 2017 року виповнюється 126 років з дня народження видатного діяча українського національно-визвольного руху – Євгена Коновальця

Полковник Армії УНР, командант УВО, голова Проводу українських націоналістів (1927), перший голова ОУН (з 1929), один із ідеологів українського націоналізму.

Євген Коновалець